ПРАКТИКИ ТАРО

ДУРЕНЬ

МАГ

ВЕРХОВНА ЖРИЦЯ

Легкою ходою, ніби земля та всі її пута безсилі його втримати, молодий чоловік у розкішному

вбранні завмер на краю прірви серед найвеличніших вершин світу.

Він вдивляється в небесну далечінь, що простягається перед ним, і не звертає уваги на долину,

розкинуту внизу. Його песик стрибає поруч і намагається застерегти його.

Край урвища, що обривається в безодню, не вселяє йому страху, наче ангели готові підхопити його,

якщо станеться так, що він стрибне з висоти.

Його обличчя сповнене розуму й надії. В одній руці він тримає троянду, а в іншій — дорогоцінний жезл,

з якого звисає химерно розписана торба.

Він — принц іншого світу, який мандрує цим світом серед ранкової величі та пронизливої свіжості.

Сонце, що світить у нього за спиною, знає, звідки він прийшов, куди прямує і яким шляхом

повернеться після багатьох днів мандрів.

Він — дух, що шукає досвіду.

Дурень. Назва цього аркана пов’язана як із найнижчим станом на рівні тваринного начала,

так і з піднесеним станом — аж до божественної сутності.

Англійський варіант — fool — походить від латинського follis — «шкіряний мішок», тобто певна

оболонка, порожня всередині.

Кроулі у «Книзі Тота» також проводить аналогію між дурістю та порожнім простором:

«Англійське silly — “дурний” — означає також “порожній”. (The silly buckets on the deck —

відра на палубі порожні); це вакуум Повітря-Нуля. А походить це слово від німецького selig —

“священний, благословенний”».

ЗАНУРИТИСЬ У ПРАКТИКУ

Молодий чоловік, одягнений як Маг, з обличчям божественного Аполлона, впевненою усмішкою на

вустах і сяючими очима. Над його головою ширяє таємничий знак Святого Духа — знак життя, що

нагадує лемніскату, символ нескінченності у вигляді горизонтальної вісімки.

Навколо талії постаті — пояс у формі змії, що пожирає власний хвіст. Це загальновизнаний символ

вічності, але в цьому випадку він вказує на нескінченне вдосконалення та розвиток духу.

У правій руці Маг тримає жезл, піднятий до небес, тоді як лівою рукою вказує на землю. Цей

подвійний жест відомий як знак, що вказує на найвищий ступінь посвячення в містерії, особливо

у масонстві, і символізує сходження благодаті та світла, отриманих згори й спрямованих на те,

що перебуває внизу.

Отже, суть цього образу полягає у володінні силами й дарами духу та у здатності передавати їх нам.

На столі перед Магом лежать символи чотирьох мастей Таро, що уособлюють стихійні сили.

Подібно до фігур у грі, вони лежать перед адептом, який використовує їх відповідно до власно

ї волі та розуміння.

Унизу — польові квіти, перетворені на вирощені троянди й лілії, що символізують палке прагнення

до духовної мети.

Ця карта уособлює божественний імпульс усередині людини як відображення Самого Бога,

демонструючи волю до звільнення через єднання з тим, що перебуває вгорі.

Вона також уособлює єдність особистості на всіх планах буття, а у своєму найвищому значенні —

думку в її найбільш усталеній, сконцентрованій і сфокусованій формі.

Маг

Це слово походить від давньоперського Maguš і означало жерця, який здійснював ритуали та робив

передбачення завдяки знанням астрономії.

Люди, які належали до цього стану, проходили спеціальне навчання й уміли читати та

писати — здібності, які з погляду неосвіченої людини вже самі по собі могли здаватися магічними.

В індоєвропейських мовах існує корінь magh, що означає «великий», «високий» або «могутній».

Від цього кореня походять російські слова й вислови, пов’язані з могутністю, силою, допомогою

та значенням «я можу». Споріднені форми можна також знайти в англійських словах might і may

та в німецьких Macht і mögen, які мають подібні значення.

Тут «адепт» — у езотеричному контексті це людина, посвячена в певну систему

знань і здатна свідомо працювати з її силами. А образ змії, що пожирає власний хвіст, —

це уроборос. Знак безкінечності

ЗАНУРИТИСЬ У ПРАКТИКУ

Внутрішнє знання, глибинне розуміння суті, духовний пошук. Підсвідомість, сни, психіка, внутрішній

світ. Інтуїція, внутрішній голос. Пауза, очікування. Осягнення таємного, самопізнання. Усамітнення,

занурення в себе. Спокій, умиротворення.

На березі безмежного океану сидить прекрасна Жриця. Біля її ніг лежить півмісяць, а на голові —

рогата діадема з прозорою сферою посередині. Її вбрання, подібно до потоків води, струменить і

спадає вниз, щоб злитися з океаном і повернутися до свого першоджерела. На грудях Жриці —

великий сонячний хрест, у руках вона тримає сувій, на якому написано слово «Тора», що означає

вищий закон, таємний закон і внутрішній зміст слова. Сувій частково прихований її мантією, що

вказує на те, що за тим, що промовляється вголос, існує щось, що мається на увазі, але не

показується.

Жриця сидить між чорною та білою колонами містичного храму, а позаду неї — завіса, розшита

пальмами й гранатами. Її називають окультною наукою на порозі святилища Ісіди, але насправді

це таємна церква, дім, у якому людина знаходить Бога. Вона — духовна наречена і мати, донька

зірок і вищого райського саду. За своєю суттю вона — королева запозиченого світла, але це світло

всього сущого. Вона — Місяць, вигодуваний молоком Божественної Матері. З містичного погляду

Шхіна — це духовна наречена праведника, і коли він читає закон, вона надає йому божественного

змісту. У певному сенсі ця карта є найсвященнішою серед Великих Арканів.

Жриця сидить, що символізує пасивність. Героїня ніби прислухається й дослухається до чогось,

недоступного нам, що вказує на концентрацію та сприйняття, чутливість до всього, що

відбувається назовні.

Слово «Тора» перекладається як «вчення, закон». Це образ документа, який містить у

собі всі основоположні принципи світобудови та літопис життя людини. Тора — анаграма

слова «Таро» як своєрідної книги закону.

ЗАНУРИТИСЬ У ПРАКТИКУ

ІМПЕРАТРИЦЯ

Велична жінка в багатому вбранні сидить на троні. Її діадема складається з дванадцяти зірок,

зібраних у миртовому вінку. На щиті, що лежить біля її ніг, зображено символ Венери. Перед

нею достигає пшеничне поле, а за спиною ми бачимо блакитний водоспад, потоки води якого

стікають у цю родючу долину. Скіпетр у її руці увінчаний земною кулею, і весь образ уособлює

вселенську плодючість. Імператриця є водночас дверима, або вратами, через які ми потрапляємо

в це життя, немов у Сад Венери; і цей самий шлях веде звідси в потойбіччя, у сферу, що є

таємницею Верховної Жриці, яку вона відкриває лише обраним.

Імператриця. Назва аркана вказує на найвищий титул жіночої влади. Перед нами мати й господиня

ситуації на будь-якому рівні взаємодії. Це також вказівка на соціальний статус дружини

Імператора та виконання всіх належних жіночих функцій у ролі дружини (ведення господарства,

народження та виховання спадкоємців

Образ. У Таро багато героїв являють собою складні, багатокомпонентні образи й поєднують

якості та атрибути низки божеств і героїв. В одній книзі складно розглянути всі постаті, включені

до арканів, тому зупинимося на основних. В образі Імператриці поєднано кілька богинь, пов’язаних

із родючістю та красою. Візуально зображення Імператриці відсилає нас до картини Сандро

Боттічеллі «Весна» (1482). Образи з цієї картини ми також побачимо на карті Трійка Кубків.

На картині ми бачимо білявку у світлій сукні з квітковим орнаментом. Це богиня Флора, на яку

перетворилася Хлоріда («Зелена») після того, як бог вітру Зефір зробив її своєю дружиною. Флора

стала опікуватися живою природою, тому вона щедро прикрашена квітами. У подолі її вбрання

лежать квіти, і вона розсипає їх по галявині, буквально засіваючи весну. Флору іноді називають

Примаверою (Весною). Саме в цьому аспекті образ Імператриці сприйняли відомі дизайнери

Дольче і Габбана, створивши за мотивами Таро чудовий весняний аромат L’Imperatrice.

Відсилання до нашої Імператриці ми бачимо також у центральному персонажі картини Боттічеллі —

це богиня Венера. Окрім того, що вона відома як богиня кохання, спочатку вона була

покровителькою садів і родючості, вічної весни та життя. А від родючості у світі рослин —

прямий шлях до людської плодючості, тобто сексу заради вагітності, а згодом і заради задоволення.

Її також шанували як богиню пологів («годувальницю дітей») і шлюбів. Також для кращого

розуміння суті аркана рекомендую ознайомитися із символізмом богинь Геї та Деметри.

ЗАНУРИТИСЬ У ПРАКТИКУ

ІМПЕРАТОР

Суворий Імператор сидить на кам’яному троні серед гірських хребтів. У його правій руці — скіпетр

у вигляді анкха, а в лівій — держава. Він — коронований монарх, владний і величний управитель

цього світу, який має всі належні його статусу атрибути влади. Він — чоловіча сила, на яку

відгукується Імператриця, і в цьому сенсі він прагне зірвати покрови з Ісіди, але вона залишається

недоторканою дівою. Імператор — це воля в її втіленій формі, а також вираження потенцій, що

містяться в абсолюті буття.

Імператор. Слово походить від лат. imperator — «полководець, повелитель» та imperare —

«наказувати, повелівати, організовувати». Як бачимо з етимології слова, такий титул вказує на

повноправного володаря зайнятої території, який виступає водночас у ролі повелителя, що

організовує весь простір навколо себе, і полководця, який за потреби може дати відсіч ворогам

або ж захопити чужі землі, щоб забезпечити виживання своєї групи. І таке становище людини

багато до чого зобов’язує: вона виступає в ролі батька й господаря.

Тут «держава» — це не країна, а монарша регалія: куля, зазвичай увінчана хрестом, що

символізує владу над світом. А «анкх» — це усталена назва давньоєгипетського символу життя.

ЗАНУРИТИСЬ У ПРАКТИКУ

ІЄРОФАНТ

Ієрофант, як і Верховна Жриця, сидить між двома колонами, але тепер вони однакові й

сірого кольору. На його голові — потрійна тіара, у лівій руці — потрійний хрест, а біля ніг —

схрещені ключі. Зазвичай його називають Папою, що є лише окремим проявом ширшої функції,

яку він символізує. Він — керівна сила зовнішньої релігії, тоді як Верховна Жриця є генієм

езотеричної, прихованої влади.

Ієрофант — це «сила ключів», езотеричне ортодоксальне вчення та зовнішній бік життя, що веде

до цього вчення.

Він також символізує все те, що є праведним і святим на проявленому боці буття. У цій ролі він є

провідником благодаті, що належить світові людських інституцій, відмінному від світу природи,

а також провідником на шляху спасіння людства загалом. Будучи главою визнаної ієрархії, він

відображає принцип вищого ієрархічного порядку. Він — не сама релігія, а спосіб її вираження.

Ієрофант. Від грец. ispoávins — «той, хто показує священне»; у стародавніх греків — старший

довічний жрець при Елевсінських таїнствах. Ієрофант виступав провідником і тлумачем

священних містерій. У римській духовній ієрархії Ієрофанту відповідав великий понтифік, що

перекладається як «великий будівничий мостів» і вказує на роль цього аркана як провідника,

який поєднує між собою різні світи та протилежні начала. Ієрофант проводить знання з вищого

світу в нижчий, адаптує їх для своєї пастви, робить інформацію доступною. Назва аркана у

значенні «той, хто показує священне» в розкладі може вказувати на те, що вам потрібно знайти

когось, хто відкриє вам щось, поки що від вас приховане, навчить чогось, чого ви не знаєте.

Якщо Жриця приховує, то Ієрофант розкриває. Це карта того, хто є експертом у певній справі,

і вона не радить покладатися лише на себе в питанні, яке хвилює людину.

Ієрофант як «той, хто показує священне» — посередник між прихованим знанням і тим,

кому це знання передається.

ЗАНУРИТИСЬ У ПРАКТИКУ

ЗАКОХАНІ

Сонце сяє в зеніті, а під ним величезна крилата постать розпростерла руки, виливаючи на землю

свою енергію. На передньому плані — дві людські постаті, чоловіча й жіноча, оголені, подібно до

Адама і Єви, які спочатку мешкали в раю земної плоті. За спиною чоловіка знаходиться Дерево

життя, що приносить дванадцять плодів, а за спиною жінки — Дерево пізнання добра і зла;

навколо нього обвивається змій. Постаті символізують юність, цноту, невинність і любов до того,

як вона буде осквернена грубими фізичними бажаннями. У всій своїй простоті це карта людсько

ї любові, представленої тут як частина шляху, істини й життя.

Щодо жінки висловлюється припущення, що вона уособлює той потяг до чуттєвого життя, який

несе в собі ідею гріхопадіння людини, однак вона є радше знаряддям у руках таємного закону

провидіння, ніж добровільною й свідомою спокусницею. Саме завдяки приписуваному їй

гріху падіння чоловік зрештою повстане, і лише завдяки їй він зможе досягти досконалості.

Таким чином, ця карта у своєму роді є ще одним натяком на велику таємницю жіночності.

Закохані. Назва аркана походить від перших колод Вісконті — Сфорца, на яких була зображена

закохана пара аристократів, що трималася за руки, а над ними ширяв Ерот. Такий самий сюжет

ми можемо зустріти й в ілюстраціях до «Тріумфів» Петрарки в сюжеті «Тріумф Любові». Ідея

вибору була відображена через вибір супутника життя, який значною мірою визначав долю

людини, і тому таку важливу справу варто було довірити серцю як тому, що найбільше

наближене до божественного джерела в людині. У наступних колодах сюжет відображав

ідеї вибору між двома жінками або двома дорогами. Вейт показав усе ще наочніше, і на

зображенні ми бачимо сцену колосального за своїм масштабом вибору, який визначив усю

подальшу долю людства та необхідність спокутування первородного гріха, оскільки, прагнучи

стати як боги, Адам і Єва скуштували плід пізнання добра і зла, після чого насіння зла оселилося

в душі людини, а весь подальший духовний розвиток в окультизмі покликаний викорінити це

насіння зла й здобути право повернутися до райського саду, але вже на вищому рівні свідомості.

Тому цей аркан — і про основоположний вибір, і про здобуття нового досвіду, і про можливість

піднятися до божественної свідомості. Цікаво, що на Дереві життя шлях Закоханих пролягає

від материнської сефіри Біна до сонячної сефіри Тіферет, яка пов’язана з дорослішанням та

індивідуацією, проявленою особистістю.

Тут «індивідуація» — психологічний термін, особливо пов’язаний із традицією Юнга:

процес становлення цілісної, окремої особистості. А Біна й Тіферет усталені назви

сефірот кабалістичного Дерева життя.

ЗАНУРИТИСЬ У ПРАКТИКУ

ВІДЛЮДНИК

На вершині засніжених гір стоїть самотня постать у сірому плащі й освітлює холодні безмовні

простори світлом свого ліхтаря. У руках старця — жезл, і ми бачимо лише його профіль. Його

сигнальний вогонь сповіщає: «Там, де я, можеш опинитися і ти». З Відлюдника починається

спуск у нижній світ і зміщення уваги із зовнішнього на внутрішнє. Шлях розвитку свідомості

героя на цьому етапі завершується: він досяг вершини знань, і настав час підбити підсумки.

«Хто я? Навіщо прийшов у цей світ? І куди піду після?» Такі запитання не дають спокою й

змушують зупинитися та зануритися в себе, звернутися до внутрішнього мудреця й спробувати

почути його відповіді.

Відлюдник. Назва буквально вказує на того, хто «відійшов». Слово утворене від «від люд» —

«той, хто пішов від людей » (від світу). В англійському варіанті аркан має назву The Hermit.

І перекладається так само — «відлюдник, пустельник».

Це образ аскета, який відійшов від світу. У розкладах це може бути будь-який процес

віддалення від чогось або когось — відхід від справ, вихід зі стосунків, вихід на пенсію.

ЗАНУРИТИСЬ У ПРАКТИКУ

КОЛІСНИЦЯ

СИЛА

Колісниця — атрибут багатьох богів під час їхнього явлення народові. У сучасних релігіях відоме

таке явище, як меркава, або колісниця божественної слави, з видінь Єзекіїля, яку супроводжував

тетраморф — істота, що складається з чотирьох частин: людини, орла, лева й тельця. Філософ

Платон пов’язував образ колісничого з душею, яка керує тілом (колісницею) завдяки

врівноваженню темних і світлих імпульсів (чорний і білий коні). Колісниці використовувалися

в боях і віщували перемогу, тому цей символ пов’язаний із просуванням і тріумфом. Синтез усіх

цих образів і представлений у цьому аркані. Колісничий — це образ героя, який успішно координує

космічні й земні сили та спрямовує їх на досягнення своїх цілей.

Тому Колісницю можна вважати символом руху вперед, переваги, величі, піднесення власного

его. На попередньому етапі було зроблено вибір, і герой вирушає в дорогу, щоб остаточно

подорослішати й здобути незалежність. Важливо навчитися керувати і розумом, і емоціями,

не відхиляючись у жоден із боків. У такому разі у вирішальний момент їхня об’єднана сила

допоможе зробити ривок уперед. Саме із сьомого аркана починається вихід героя у Світ.

Колісниця. Назва аркана походить від самого зображення, на якому ми бачимо урочисто

оздоблену колісницю, запряжену двома сфінксами. У першій колоді Вісконті — Сфорца

колісницею правила прекрасна діва, а запряжені в неї були білі коні. Це алегорія перемоги

й слави, яку часто уособлювали в образі жінки. Колісниця пов’язана з перемогою, оскільки

її винайдення забезпечило цілковиту військову перевагу та завоювання величезних територій.

Це були справжні бойові машини свого часу, які постійно вдосконалювали й поліпшували,

що вело до прогресу винахідницької думки загалом і сприяло розвитку багатьох інших сфер,

не пов’язаних із війною. Образ колісничого, який керує чорним і білим конями, у філософії

Платона відображає наш дух, що керує тілом з усіма його суперечливими бажаннями й

схильностями. У контексті духовного розвитку, відображеного в колоді Таро, цей образ

також доречний.

Сам образ у Таро Вейта практично повністю запозичений у Еліфаса Леві — як за зовнішнім

виглядом, так і за внутрішнім езотеричним змістом.

ЗАНУРИТИСЬ У ПРАКТИКУ

Діва, над головою якої ширяє той самий символ вічного життя, який ми бачили на аркані Маг,

закриває пащу левові. Її благодатна сила духу вже підкорила лева, який прив’язаний до неї

ланцюгом із троянд. У зображенні аркана можна простежити ідею балансу нашого духовного

й фізичного начал. Мета аркана — навчитися поєднувати в єдине ціле всі якості нашої душі.

Перемогти нижчі з них не шляхом боротьби та знищення, а через м’яку взаємодію й опрацювання.

Інстинктивні імпульси важливо не придушити, а приборкати, адже, загнані в кут, вони все одно

можуть знайти вихід і прорватися у своєму найбільш руйнівному прояві. Ми знову стикаємося з

протиборчими силами й учимося керувати ними новим, більш досконалим способом. Сила

говорить про те, що не потрібно вбивати в собі лева — його потрібно приручити й поставити

його силу собі на службу!

Сила. Назва аркана походить від назви античної чесноти. Філософ Платон виділяв чотири

кардинальні чесноти, які є основою ідеальної держави: розсудливість, справедливість,

сила й поміркованість. Усі інші чесноти підпорядковуються їм і залежать від них.

Чесноти спираються на властивості душі: мудрість — на розум, мужність — на волю,

поміркованість — на подолання чуттєвості, а справедливість є поєднанням трьох

попередніх чеснот.

ЗАНУРИТИСЬ У ПРАКТИКУ